МАЙБУТНЄ ОСВІТИ – ЕЛЕМЕНТИ ДІАГНОСТИКИ

Анотація

В оглядовій статті на основі сучасних досліджень, нормативних документів ЮНЕСКО аналізується проблема етичної парадигми використання віртуальної реальності і штучного інтелекту в процесі навчання як тренд сучасної і майбутньої освіти. Закцентовано увагу на тому, що одним із ключових механізмів навчання, пов'язаних з використанням віртуальної реальності, є занурення, яке розуміється як суб'єктивне відчуття «занурення» у віртуальне середовище. У педагогічному контексті дедалі більше підкреслюється потенціал віртуальної реальності (VR) у розвитку соціальних та емоційних компетенцій особистості. Моделювання міжособистісних, конфліктних та професійних ситуацій через посередництво віртуальної реальності дозволяє розвивати емпатію, комунікацію та здатність приймати рішення у контрольованих, але реалістичних умовах. Доведено, що впровадження віртуальної реальності в освіту не скасовує роль вчителя, а навпаки призводить до її трансформації: вчитель перестає бути виключно джерелом знань і стає розробником освітнього досвіду, посередником освітнього процесу та провідником у рефлексії над набутим досвідом. Обґрунтовано, що віртуальна реальність не повинна замінювати прямі соціальні стосунки, а доповнювати їх, пропонуючи досвід, який неможливо реалізувати в реальному світі. З’ясовано, що паралельно з розвитком імерсивних технологій спостерігається динамічне зростання інтересу до штучного інтелекту в освіті, його застосування зосереджено на аналізі освітніх даних, персоналізації освітнього процесу та підтримці вчителів у моніторингу прогресу учнів. Констатовано, що віртуальна реальність та штучний інтелект не замінюють педагогічні відносини, але можуть поглибити їх за умови рефлексивного та етичного використання. Зосереджено увагу на потенціалі професійного середовища у контексті співпраця між школами, університетами, бізнес-інституціями, формальної, неформальної та інформальної освіти у процесі розвитку соціально-емоційних навичок фахівців.