ЕТИКА СУБ’ЄКТ-СУБ’ЄКТНОЇ ВЗАЄМОДІЇ У СУЧАСНОМУ ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Анотація

Кардинальне реформування життя українського суспільства, що відбувається в умовах глобальної інтеграції у світовий освітній простір,  впливає на ствердження таких суспільних й особистісних цінностей, як свобода, відповідальність, повага до людини. Це зумовлює інтенсивне поширення в освітянській практиці гуманістично-зорієнтованих підходів і технологій, спрямованих на розвиток всіх учасників педагогічного процесу, активізацію їх творчих можливостей, зростання професійної ерудиції вчителів та їх загальної культури, основою якої стає етичний професійний розвиток.

У ході дослідження визначено, що етична компетентність, з одного боку, відображає відпрацьовану в досвіді систему професійних норм і правил поведінки педагога, з іншого, – є психолого-педагогічним інструментом його впливу через особистісну поведінку на внутрішній світ учня. Етичний складник, що має вагоме значення у структурі професійної компетентності, розширює професійні можливості педагога та допомагає вчителеві по-особливому будувати педагогічний процес і взаємодіяти з усіма його учасниками. Етична компетентність сучасного вчителя, який працює у специфічних умовах інформаційного суспільства, виявляється в її триєдиному сенсі: 1) як зразок ефективної суспільної поведінки; 2) як шлях налагодження продуктивного педагогічного спілкування; 3) як своєрідне поле захисту особистості педагога в конфліктних ситуаціях.

Вивчення особливостей і змісту професійної етики вчителя в умовах сучасного закладу середньої освіти дало змогу з’ясувати, що етична освіченість учителя ґрунтується на засадах філософії, етики, естетики, психології, психотерапії та гуманістичної педагогіки, які скеровують педагога на активну, гуманну позицію у професії, спрямованої на добротворення та примноження позитивних можливостей кожної особистості. Педагогічна етика віддзеркалює духовність і моральність учителя, його внутрішню культуру, здатність приймати адекватні моральні рішення та діяти відповідно до етичних норм, що уможливлює відчуття вчителем унікальності своєї професії, націленої на майбутнє.

Визначені в дослідженні змістові складники професійної етики (етика вербального спілкування, етика невербального спілкування, етика зовнішньо іміджу) відображають її як складне особистісне явище, що поєднує в собі різні аспекти свідомої та підсвідомої поведінки людини.

Як показало проведене дослідження, однією з найефективніших форм удосконалення професійної етичної компетентності педагога можуть стати тренінги з етики суб’єкт-суб’єктного спілкування як елементи формування культури «малоконфліктної» поведінки учасників освітнього процесу, що матимуть психотерапевтичний, розвивальний ефект у професійному й особистісному становленні вчителів і учнів.